Сліпота є важливою медико-соціальною проблемою, оскільки в останні десятиріччя спостерігається прогресування офтальмологічної патології.

Нормальний психічний розвиток дитини обумовлений взаємозв’язком діяльності специфічних, неспецифічних та асоціативних структур мозку, що забезпечують формування адаптивної поведінки. Обмеження сенсорної аферентації від рецепторів сітківки зумовлює формування емоційного стресу, що має особливе значення для дітей старшого дошкільного віку (5–6 років). Сліпота супроводжується виникненням стійких негативних емоційних станів, які на тлі функціональної незрілості нервової системи та несформованості емоційно-вольової сфери створюють передумови невротизації з подальшим розвитком психосоматичних розладів.

До XVIII століття світ не знав навчальних закладів для сліпих.

Валентин Гаюї вперше продемонстрував свій метод навчання сліпих, за допомогою придуманого ним шрифту. У 1784 році в Парижі без підтримки уряду та благодійних товариств, на свої власні кошти в своєму власному будинку він відкрив першу в світі школу для сліпих дітей під назвою «Майстерня трудящих сліпих». Першим учнем Валентина Гаюї був підібраний на церковній паперті хлопчик Франсуа де Лезюер. Потім в школу поступили ще 11 його безпритульних однолітків.

Навчання та виховання сліпих дітей Валентин Гаюї поставив на наукову основу. Він розробив рельєфно-лінійний шрифт «унціал». Цей шрифт отримав назву від латинського слова, що означає «рівний по довжині одній унції». Це були великі рівні літери, видавлені рельєфом на щільному папері. Головне достоїнство «унціала» полягало в тому, що за допомогою цього шрифту можна було навчати сліпих дітей читанню і друкувати книги для сліпих. Шрифт був пересувний, і це допомагало сліпим дітям робити набір потрібного тексту. Крім цього Валентин Гаюї сконструював прилади для сліпих і матриці для виготовлення рельєфних наочних посібників, географічних карт і глобусів. Цьому ремеслу він навчав і своїх вихованців. Ідея створення книг для сліпих також належить Валентину Гаюї.

Не дивлячись на величезні матеріальні утруднення, Валентин Гаюї побудував при школі друкарню і надрукував в ній декілька книг рельєфно-лінійним шрифтом – «унціалом». Це були перші книги для сліпих. За книгами Валентина Гаюї незрячі навчалися аж до винаходу Луї Брайлем шрифту рельєфного шеститочія. (У 1829 році француз Луї Брайль – вихованець Паризького національного інституту для сліпих дітей розробив універсальну систему рельєфно-точкового шрифту, що знайшов розповсюдження у всіх країнах світу).

У 1803 році Валентин Гаюї отримав пропозицію російського імператора Олександра I відкрити в Санкт-Петербурзі навчально-виховний заклад для сліпих. У 1807 році Олександром I були затверджені Статут, штати і бюджет Санкт-Петербурзького інституту робочих сліпих. У пам’ять про перших зачинателів перших навчальних закладів для незрячих в світі і відзначається Міжнародний день сліпих.

Сенсорне середовище є необхідною умовою нормального росту та розвитку дитини, а повне або часткове виключення зорового аналізатора ускладнює становлення інтегративно-координаційної діяльності мозку.

Дефекти зору можуть призводити до розвитку негативних рис характеру, таких як негативізм, навіюваність, лінивість, конформність. Однак при правильній організації виховання і навчання сліпої дитини формування позитивних властивостей особистості, мотивації спілкування і навчання стає практично незалежним від стану зорового аналізатору.

Важливо своєчасне виявлення зазначених порушень зору, їх корекція і спеціалізоване навчання при сліпоті, яке дає можливість повноцінного розвитку здорової зрілої особистості.

Національна наукова медична бібліотека України